Історія музичної школи починається з 1919 року, коли при гімназії Федоренко по вулиці Садовій, 52,вчили грі на бандурі та співу народних пісень.У квітні 1940 року в піонерському клубі було відкрито музичну студію,в якій діти віком від 8 до 16 років мали можливість навчатися грі на роялі,скрипці,мандоліні.
Наказом головного управління культури в справах мистецтв міністерства культури УРСР №483 від 15 січня 1954 року в місті Прилуки 1 вересня 1954 року було відкрито семирічну дитячу музичну школу. На момент відкриття школа не мала свого приміщення і уроки проводились в приміщенні міського будинку культури. Педагогічний колектив складався з п’яти викладачів та 72 учнів, які навчалися грі на баяні, фортепіано, скрипці. Першим директором школи був Петро Андрійович Луговенко - колишній фронтовик, він був дуже мудрою людиною та гарним організатором. Він розумів, що місту потрібен навчальний заклад для культурного і духовного розвитку підростаючого покоління.
З 1966 року школа отримала своє приміщення (колишня єврейська синагога побудована в 1872 році). Довгий час прилучани стороною обходили напіврозвалений двоповерховий будинок по вулиці К. Маркса. Було таке враження, що не варто й ремонтувати його. Легше і краще побудувати новий. Та минув якийсь час і не впізнати будинку. Чепурна двоповерхова споруда виблискувала якоюсь особливою охайністю.
Історія школи тісно пов’язана з ім’ям видатного українського композитора Левка Миколайовича Ревуцького. У 1918 році Лев Миколайович був змушений повернутися до Іржавця, де займався сільським господарством, а пізніше працював у прилуцькій залізничній амбулаторії реєстратором . Дає приватні уроки фортепіанної гри й теорії музики, виступає в концертах , бере участь у заходах щодо організації музичної школи в місті Прилуки, і симфонічного оркестру філії товариства ім.. Леонтовича. Один із своїх найкращих творів поему для хору, солістів і симфонічного оркестру «Хустина» (на вірші Т. Шевченка «У неділю не гуляла») написав для самодіяльного хору робітників і службовців Прилуцької кооперації, з яким композитор виступав у концертах, як піаніст – соліст і акомпаніатор.
4 червня 2009 року Прилуцький дитячій музичній школі було присвоєно ім’я видатного українського композитора , земляка Л.М. Ревуцького.
З метою виконання завдань, що стоять перед школою та забезпечення найбільш сприятливих умов для розвитку інтересів та здібностей учнів, в школі відкривавються відділи: фортепіанний відділ, відділ народних інструментів, оркестровий відділ, відділ сольного співу та відділ музично-теоретичних дисциплін.
В 1956 році відкрито клас домри
В 1960 році - клас бандури та балалайки
В 1962 році –клас труби та кларнета
В 1963 році – клас віолончелі
В 1965 році - клас тромбона
В 1971 році - валторна
В 1976 році - баритона.
На даний час учні музичної школи мають змогу навчатися грі на 16 музичних інструментах. У школі працюють творчі колективи: шкільні хори, вокальний ансамбль, оркестр народних інструментів, ансамбль домристів, гітаристів, скрипалів, бандуристів,баяністів, духовий оркестр. Шкільна бібліотека нараховує понад 17 тисяч нотної літератури.
Немало колишніх учнів музичної школи вийшли на велику сцену,очолили заклади культури, працюють викладачами Прилуцької дитячої музичної школи ім. Л.М.Ревуцького та Прилуцької школи мистецтв.
Лев(Левко)Микола́йович Ревуцький український композитор, педагог, музичний і громадський діяч.
Лев Ревуцький народився 8 (20) лютого 1889 року в селі Іржавець (нині – Ічнянський район, Чернігівської області) в сім’ї попечителя сільської школи. Батьки майбутнього композитора, окрім того, що були освіченими, інтелігентними людьми, дуже любили музику. За спогадами самого композитора, в 4 роки він вивчив ноти, а в 5 років навчився грати на фортепіано. Навчався в Прилуцькій гімназії, а у 1903 р. батьки вирішили перевести Левка до Київської приватної гімназії Г. Валькера. Незабаром він вступає до музичної школи Н. Тумановського, у фортепіанний клас М. Лисенка. У 1907 році став студентом фізико-математичного факультету Київського університету (з 1908 – на юридичному), і, одночасно, учнем в фортепіанному класі С. Короткевича в Київському музичному училищі РМТ (нині Київський інститут музики імені Глієра). З 1913 року, також одночасно з відвідування університету, вчився в Київській консерваторії (нині Національна музична академія України імені П. І. Чайковського) у Р. М. Глієра (композиція) і Г. К. Ходоровского (фортепіано). Закінчив обидва навчальні заклади в 1916 році. У цей час з’являється перша частина фортепіанної сонати (c-moll), перша симфонія в ескізах, прелюдії опусу четвертого. У 1916-1918 роках перебував у армії. У 1919-1924 роках викладав в школі і керував сільськими хорами в Іржавці і Прилуках, також працював піаністом-солістом, акомпаніатором, діловодом в залізничній амбулаторії. З 1924 року – викладач диригентсько-хорового відділення Київського музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка. З цього часу він сповна віддається педагогічній справі, спочатку як викладач, а потім як професор музично-теоретичних дисциплін і вихователь виконавських та композиторських кадрів. У 1934-1960 роках викладав у Київській консерваторії ім. П. Чайковського (з 1935 року – професор). Під час війни, в евакуації був завідувачем кафедри історії та теорії музики, керівником класу композиції в Ташкентській консерваторії. За деякими даними, в роки репресій знищив більшу частину свого епістолярного архіву. Протягом 1944 р. – 1948 р. Лев Миколайович очолював Спілку композиторів України. Його було обрано депутатом Верховної Ради України ряду скликань. На 1950-ті роки припадає величезна робота з редагування та підготовки до друку творів М. Лисенка, яку було успішно виконано. Помер 30 березня 1977 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.
